Якщо у світі є жінки, яким пощастило зі свекрухами, я їм щиро заздрю. Мені ж дісталася така, як і у більшості. Тобто за переконаннями Світлани Василівни у житті її дорогого сина, з’явилася така собі відьма, тобто я, яка приворожила його своїми злими чарами та забрала з теплих материнських рук. Мало того тепер цей дракон, що дихає вогнем, знову я, насильно утримую його у квартирі й не відпускаю на зустріч до мами.
Зазвичай після побачень Сашка з мамою у нас вдома скандал. Якимось чудом чудесним він починає тицяти мені на всі мої прорахунки та недоліки так, ніби сам до цього додумався. Та я ж знаю, де собака зарита, тому не ведуся. Спокійно вислуховую усі зауваження та обіцяю, що буду старатися краще.
Наступного разу, коли він попереджає, що поїде провідати маму, я сідаю разом із ним до машини й кажу, що також за нею скучила. Який же сюрприз я роблю своїй дорогій свекрусі. Вона, мабуть, цілу петицію склала із зауваженнями стосовно невістки, а тут я власною персоною.
Знаєте, Світлана Василівна не промах, вирішила не соромитися, як-не-як ми одна сім’я, й в обличчя висловити усі свої невдоволення.
-Ти чого чоловіка із дому у пом’ятій сорочці випускаєш? Невже не соромно, що люди подумають? – сказала так, ніби це питання життя та смерті. – Або ж, он як він схуд, коли не прийде, запитую, чим дружина готувала, а він не знає, що відповідати!
-Сашко, ходи но сюди! – звереснула до чоловіка. Як сильно він не хотів залишитися осторонь та не вийде. – Покажи мамі свої руки. Бачите? – запитую у свекрухи.
-А що я маю тут побачити? – не розуміє вона.
-Так в цьому то й справа. Такі ж як у мене, ніби з того місця ростуть, що й треба. То чого ці руки не можуть самі собі попрасувати сорочку та приготувати вечеряти? Я не на дискотеці пропадаю, а на роботі. Так я можу затриматися, можу вийти у неробочий день, але все це мені окуповується після завершення проєкту. Ви знаєте, що я заробляю удвічі більше вашого сина, чи що я сама оплачую комунальні послуги та купую продукти? Може він казав, що й вам подарунки на свята обираю я, не економлю. То може ви кінець кінцем дасте мені спокій та подивитеся на свого сина не як на дитину, а як на дорослого чоловіка?
Вона явно не чекала такого виступу від мене. Та й Сашко голову опустив. Сподіваюся, йому соромно. Був би він нормальним мужиком не обговорював би своєї дружини з мамою. От подумую, може не бути таким стервом й повернути дитину матері, хай далі бавить, бо я поки дітей не хочу.