Нещодавно мені виповнилося 36 років і я серйозно задумався про зміну свого статусу. Хочеться уже причалити до тихої гавані, зустріти свою людину та народити діток. У фінансовому плані я повністю забезпечений. Маю власну двокімнатну квартиру, досить непоганий автомобіль. У мене є дача за містом, де ми з друзями проводимо літню відпустку.
Я гостинний господар. Знаю, як приготувати їсти, можу самотужки навести лад у будинку, закинути прання та заправити постіль. У мене немає шкідливих звичок, я займаюся спортом. Відвідую спортивний зал двічі на тиждень, а вихідними граю у теніс. Здавалося, що зустріти гідну дівчину буде не складно, але от не задача, мені не щастить.
Я можу похвастатися досить великим послужним списком, але не буду. Вважаю, що головне не кількість, а якість. Кожного разу, коли я пропонував дівчині зустрічатися, робив це усвідомлено. Тобто я вбачав у своїй новій пасії претендентку на майбутню дружину, але так жодного разу й не довів справу до кінця. Вся справа у грошах.
Тільки но дівчата усвідомлювали, що я птах високого польоту, одразу починалося: «купи те», «поведи туди», «оплати се», «дай грошенят». Хоч людина я і не бідна, але маю власні принципи. Один із них говорить, що я не дозволю жінці вилізти мені на голову та спустити ноги. Я не жадібний, купуватиму дорогі подарунки, даруватиму квіту, возитиму у цікаві місця, але тоді, коли сам хотітиму зробити дівчині приємне, а не за примусом.
Отож, моя дівчина повинна бути на рівні зі мною або принаймні прагнути чогось більшого за мінімальну зарплату. Якщо у жінки є амбіції, поставлені цілі та план реалізації, то вона вже завоювала моє серце.
Буквально кілька днів тому мені випало щастя познайомитися з такою персоною. Злата була досить привабливою жінкою з природною красою. Для мене важливо, щоб обраниця не гналася сліпо за сучасними трендами, спотворюючи своє обличчя. Ми познайомилися на художній виставці. Обоє поціновувачі мистецтва – це вже плюс. Розмова між нами зав’язалася сама собою. Сам не усвідомив, як цілий вечір провів поруч Злати не покидаючи її ні на хвилинку. Тож перед закриттям виставки запросив дівчину на побачення.
Ми домовилися зустрітися на наступних вихідних. Цілий тиждень обмінювалися короткими повідомленнями та розмовляли телефоном до пізньої ночі. Скажу вам чесно, Злата мені не просто сподобалася, здавалося, що я знову закохався, як 16-річний підліток.
Нарешті ми зустрілися. Я повіз свою дівчину у найкращий ресторан міста й приємно здивувався, коли вона попередила, що сама платитиме за себе. Тобто Злату не цікавили мої гроші, вона дійсно зацікавилася моєю особистістю. Я був готовий освідчитися їй того ж вечора, поки не відчув тривожний дзвіночок.
Златі постійно хтось телефонував, а коли вона перестала брати слухавку – надходили одне за одним повідомлення. Мені стало ніяково, я почував себе зайвим. Схоже супутниця помітила це й пояснила, що їй телефонує мати, бо переймається за неї. «Зазвичай я рано повертаюся додому, от вона й не може знайти собі місця. Пробач. Потрібно було її попередити, що я йду на побачення». Поки Злата пішла говорити телефоном зі своєю мамою я задумався.
Виходить, що ця жінка досі живе з батьками чи тільки з мамою, немає значення. Факт залишається фактом – вона не самостійна. Можливо мої висновки поспішні. Цілком ймовірно, що мати захворіла й Злата забрала її до себе або що. Тільки чого так перейматися справами дорослої дочки. Не знаю точно скільки Златі років, але точно більш як 25.
Розривати наші стосунки одразу не хотілося, бо вона мені так сильно сподобалася. Я вирішив дати дівчині ще один шанс й запропонував на вихідних поїхати зі мною за місто. Вона з радістю погодилася. «Не забудься попередити маму, щоб вона не хвилювалася». Знову довелося цілий тиждень чекати на нашу зустріч. Дорогою ми багато розмовляли, слухали музику й самі підспівували. Телефон Злати мовчав, швидше за все через те, що вона його вимкнула.
Зате мій не вгавав. Мати Злати взяла у дочки мій номер телефону й тепер надзвонювала мені, щоб дізнатися де ми та чим займаємося. Це вже було занадто. До будинку ми так і не доїхали, бо я розвернув автівку та повернувся у місто. Злата все зрозуміла, тому розійшлися ми швидко, без зайвих слів. Шкода, що життя такої прекрасної дівчини руйнує рідна мати.