Злата зустрічалася із Захаром уже три роки. Ми з чоловіком розуміли, що діло йде до весілля, тому почали потроху відкладати гроші. Бувало, жартома запитували у дочки, коли сватів чекати, а вона лише посміхалася й відказувала, що скоро.
От два дні тому прибігла з побачення вся заплакана. Я одразу про погане подумала, може посварилися або ще гірше розійшлися. А виявляється, то були сльози щастя. Златка протягла до мене свою руку на якій красувалося новеньке кільце.
-Мамо, тату мені Захар освідчився. Я виходжу заміж! – кричала вона мало не підстрибуючи на місці.
Ми з чоловіком обіймали дочку та привітали її з такою важливою подією. Вона попередила, що Захар хоче прийти в гості зі своїми батьками, щоб познайомитися та про все поговорити.
-Ой, леле! У мене ж стільки роботи й на стіл треба всього наготувати! – панікувала я, не знаючи за що першим ділом братися.
Чоловікові дала рознарядку витирати пилюку, дочка все вимивала, а я не виходила з кухні. Хвилювалася, щоб було що на стіл покласти й гості залишилися ситі й задоволені. Витратили ми на наше меню усі гроші, які відкладали на комунальні послуги. Наготували, як на добре весілля. Картопля запечена з ребрами, відбивні, м’ясна нарізка, печінковий торт, смажені крильця, салати трьох видів, скумбрія, жарена риба, бутерброди.
Коли гості стояли на порозі наш стіл уже ламався від різноманіття страв. Батьки зятя видалися нам приємними. Сваха почала обійматися, сват жартував. Вони принесли фрукти, торта та вино. Захар подарував набір чашок для чаювання. Задоволені ми запросили усіх до столу. Тоді я й помітила якесь невдоволення на обличчі наших гостей.
Вони не знали, що скуштувати. Я ж припрошувала, казала, що все свіженьке та смачне.
-Не ображайтеся, свахо, але ми таке не їмо! – сказала мені матір Захара. – Наша сім’я дотримується правильного харчування, а тут все таке жирне та з майонезом.
-То що ж це ви навіть нічого не скуштуєте? – роздратована запитала я.
-Ні, ми не будемо відмовлятися від своїх принципів лише тому, щоб вам догодити. Я й Злату навчу стежити за своїм здоров’ям, коли діти після весілля переїдуть до нас.
Схоже, сваха вже все вирішила за дітей. Ми ж з чоловіком були категорично проти, щоб діти жили з батьками. Молода сім’я повинна жити окремо, щоб ніхто не сунув до них свого носа.
Пішли свати додому голодними, а нас залишили розчарованими й бідними. Тепер доведеться декілька місяців економити, щоб віддати гроші за комуналку. Не уявляю, як моя дитина житиме у тій сім’ї?