Марія нервово поглядала на годинник. Уже пів на дев’яту вечора, а Тараса досі немає вдома. Що це за понаднормова робота така, що доводиться так пізно затримуватися? Зараз прийде й нахабно брехатиме про свої перевірки та звіти. Маша здогадувалася, що то за звіт у відвертій блузі та на високих підборах й звали її Людочка. Та вертихвістка постійно викручувала задом перед її чоловіком й навіть не червоніла.
Ну от, двері квартири відімкнулися й у передпокій тихенько прокрався Тарас. Він намагався роззуватися безшумно, але Маша вже стояла над головою зі своїми докорами
-Чого знову так пізно? – роздратована запитала дружина. – Дитина вже забулася, як батько виглядає!
-Машенько, серденько, я ж тобі уже пояснював. У нас змінилося начальство ось і доводиться вислуговуватися. До того ж перевірка приїхала. Усім щось від мене потрібно. Думаєш мені подобається цілий день на роботі сидіти та ще й затримуватися допізна замість того, щоб провести вечір із сім’єю?
-Напевно, що подобається, інакше вигадав би щось!
-Ну звісно, я поганий, а ти вся така хороша! Придумав! Давай я звільнюся й сидітиму вдома, щоб тобі було спокійно, а ти влаштуєшся на ще одну роботу аби ми могли прожити бодай один місяць так, як живемо зараз.
-То ти ще дорікати мені будеш за те, що я мало заробляю, чи за те, що багато витрачаю?
Понеслося, подружжя сварилося дуже довго, поки з кімнати не вийшла сонна Лідочка й не запитала, чому вони так голосно кричать. Обом стало соромно, що дитина була вимушена все це почути. Маша підхопила дочку на руки та понесла у ліжечко, поки Тарас стояв біля вхідних дверей й не знав, чи варто взагалі роздягатися. Тієї ночі він ліг спати на дивані й довго не міг заснути, розмірковуючи скільки ще йому доведеться терпіти безпідставні ревнощі дружини.
Вранці сім’я снідала мовчки. Хоч Тарас і спізнювався, але все одно вирішив провести ранок з дочкою. Запитав про справи у школі та успіхи на танцях. Лідочка виступала у дитячому колективі й завжди з гордістю розповідала про майбутні концерти.
Коли Лідочка побігла до школи, Маша нарешті заговорила:
-Через тиждень у школі розпочнуться канікули. Ми з Лідою поїдемо в село до моїх батьків. Я вже написала заяву на відпустку. Думаю, буде краще, якщо ми деякий час поживемо окремо.
-Але ж ми планували взяти відпустку разом, щоб провести час з дочкою. В цьому вся ти! Сама приймаєш рішення й навіть не запитуєш моєї думки! Між іншим, я також…- Тарас не встиг закінчити, бо дружина його перебила.
-Отямся, Тарасе! Я намагаюся тобі донести, що ми на межі розлучення, а ти знову мені дорікаєш.
Розмовляти далі було марно. Тиждень збіг дуже швидко. Хоч Тарас і намагався повертатися додому раніше, але все одно був зайнятий постійними телефонними дзвінками від колег та начальства. Найчастіше телефонувала Людочка, тож Машу це ще більше дратувало.
На вихідних дружина з дочкою поїхали у село до Машиних батьків. Стосунки з тещею у Тараса не найкращі, тож він прекрасно розумів, що зараз почнеться перемивання його кісточок й цілком ймовірно, що Віра Савеліївна переконає Машу подати на розлучення.
На роботі час збігав непомітно, а от вдома чоловіку було самотньо. Квартира була чужою без дружини та дочки. Лідочка телефонувала кожного вечора, щоб розповісти про свої пригоди в селі. Вона познайомилася з місцевими дітьми, вони швидко подружилися. Зараз зайняті будівництвом будиночка на дереві.
Дідусь водив Ліду на риболовлю й вона навіть змогла упіймати маленького карасика. Проте їй стало шкода рибку й вона відпустила її назад у ставок. Бабуся вчить Лідочку ліпити вареники й пекти пироги. Дівчинці подобається у селі. Вона навіть попросила тата приїхати до них, бо він же там самотній.
-Доню, я такий радий, що тобі там подобається. А як мама? – відколи Маша поїхала вони так і не розмовляли.
-Мама також зустріла своїх старих друзів. По сусідству приїхав дядько Сашко, вони колись ходили до одного класу. Він пасічник, пригостив нас баночкою меду й навіть показав, як його діставати з будиночків бджілок. Завтра ми усі разом підемо до ставка на пікнік. Не хвилюйся, їй тут весело.
-Добре, доню, тобі час лягати. Добраніч, моє мишенятко. Татко, тебе дуже любить!
Тарас поспішив закінчити розмову, бо не хотів аби Ліда почула роздратування в його голосі. Звісно дядько Сашко буде біля них тертися, він же не просто колишній однокласник Маші, а ще і її перше кохання. Вона колись розповідала, що вони зустрічалися, але розійшлися, бо вступили до різних університетів, тож не хотіли стосунків на відстані.
Тепер же, коли у них з Машею все погано, цей клятий Сашко обов’язково підставить своє плече й буде поряд. Тарас не збирався так просто дарувати дружину, яку досі кохає, іншому. Робота роботою, але сім’я набагато важливіша. Тож наступного дня чоловік пішов до директора вимагати свою законну відпустку.
Тараса попросили потерпіти ще два тижні. Тоді саме закінчиться перевірка і якщо все буде добре, то на нього чекає приємний бонус. Цей час тягнувся наче черепаха, яка намагається перелізти дорогу. Масла у вогонь додавала розмова з Лідою, яка постійно згадувала цього дядька Сашка.
Сумлінна праця Тараса та його терпіння були винагороджені підвищенням та премією. Чоловік не відчував радості, адже боявся, що це підвищення може коштувати йому надто дорого. Тарас проїхався крамницями. Накупив подарунків для дружини, дочки та батьків Марії. Кілька годин у дорозі й ось він припаркувався біля знайомого будинку.
Родина саме сіла вечеряти в альтанці. Зятя зустріли радісно, хоч він й не очікував на теплий прийом. Тесть отримав у подарунок вудку, теща – саджанці нових сортів троянд, Ліда – ляльку, а Маша – букет улюблених польових ромашок.
Тараса запросили до столу, розпитували про роботу. Він чесно зізнався, що останнім часом дуже багато часу працював й не приділяв сім’ї належної уваги. Проте зараз все зміниться, бо перевірка закінчилася, нове начальство «підчистило» штат, залишивши лише потрібних робітників, а він отримав підвищення. Теща з тестем його привітали, а Маша досі дивилася ображено.
Вечеря закінчилася ближче до ночі. Лідочка уже мирно спала у своєму ліжку, а Віра Савеліївна попередила, що сьогодні лягає окремо від чоловіка, адже той страшенно хропить, якщо наїсться на ніч. Тож Маші з Тарасом вона постелила у літній кухні. Дочка хотіла було запротестувати, але мама зміряла її сердитим поглядом, який не терпів заперечень. Тарас був вдячний тещі, адже зрозумів її хитромудрий план. «Якою б масштабною не здавалася проблема, а ліжко завжди примирить»
Наступного ранку ворожнечі між Машею та Тарасом більше не було. Вони не могли відірвати погляди один від одного. Сім’я весело проводила час разом, як і планувалося, а той самий Сашко терміново повернувся у місто. Життя у селі дійсно прекрасне. Тарас уже й забувся як воно, насолоджуватися природою та неймовірними краєвидами, нікуди не поспішаючи.
Через місяць додому усі поверталися неохоче. До всього Маша чимось отруїлися. Її постійно нудило та паморочилося в голові. Віра Савеліївна хвилювалася, що б це могло бути, адже вона готувала все свіже й наказувала Тарасові одразу заїхати у лікарню.
Ввечері Марія зателефонувала до матері аби заспокоїти. З її здоров’ям все добре, але нудота мине ще не скоро. Вона вагітна. Віра Савеліївна розплакалася й вперше була рада, що її чоловік так голосно хропить. Лідочка говорила до маминого животика й казала, що там живе її братик. Тарас щасливий, що стане батьком удруге. Тепер вони започаткують традицію, кожну відпустку проводити в селі.