Коли у сім’ї народжується довгоочікувана дитина – це безумовно радість для всіх. Особливо щасливими почувають себе молоді батьки. Це перші кілька днів, поки приміряють на себе нову роль. З часом, полинувши повністю в усі труднощі виховання маленького чада, стає зрозуміло, що не радістю єдині.
Марк підтримував дружину весь період вагітності. Виконував будь-які забаганки в будь-який час дня чи ночі. Бувало таке, що доводилося о третій годині ночі шукати вагітній дружині крабові палички або о 5 годині ранку переходити досипати на диван, бо Ніні заважає сопіння чоловіка.
Коли все почалося, Марк не залишався осторонь. Був біля породіллі від початку й до кінця, щоправда, в родову залу йти відмовився. Він чоловік не злякливих, але є речі який краще не бачити. У них з Ніною народився син. Назвали Ярославом, як і домовлялися.
Після виписки з пологового та повернення додому Марк розумів, що дружині буде потрібна допомога й підтримка. Щоб не покидати Ніну саму, чоловік взяв на роботі відпустку на цілий місяць. Допомагав з сином, купав, колисав й виконував хатні обов’язки. Взагалі Марк старався давати Ніні якомога більше вільного часу й можливості відпочити.
Місяць пролетів дуже швидко, настав час повертатися на роботу. Хоч Ніна й була не в захваті, але якщо Марка залишиться вдома, то з роботою можна попрощатися. З перших днів чоловіка завалили новими проєктами, та й треба було підтягнути хвости. Додому він повертався пізно, а виходив рано.
Допомагав Ніні купати сина, самостійно вкладав, інколи вставав вночі, це якщо почує. Бувало за день так втомлювався, що спав, як убитий. Молода матуся виглядала виснаженою. Хоч Ярослав й був спокійним хлопчиком, але мучився зі здуттям животика. Від того часто плакав та хотів на руки.
Бабусі допомогти не могли, обидві працювали. Ніна робила все сама, дедалі частіше влаштовуючи сцени Маркові через те, що його ніколи немає поруч. Мало того, що доводилося вислуховувати від дружини не зрозуміло за що, так і ще й Ніна повністю закинула хатні справи. Те, що квартира брудна, чи посуд не помитий, Марка не турбувало, інша справа постійно порожня плита.
У холодильнику продукти є, у морозилці м’ясо, риба, готові напівфабрикати. Марк не вимагає страв високої кухні, але й харчувати одними бутербродами втомився. Вранці прокидається, збирається на роботу, поспішає – не снідає. На обідній перерві залишається в офісі, щоб більше роботи зробити й раніше додому піти. Дорогою перекушує якимось батончиком. Розраховує, що хоч вдома зможе нормально поїсти, але Ніна навіть не збирається готувати.
У дружини одна відмовка: «У мене мала дитина!» Марк все розуміє й знає, що з немовлям не просто. Та якщо подумати, то зараз син більшу частину дня спить. Невже так важко зварити пюрешку й посмажити котлету. При чому усі ці процеси можна розбити на цілий день так, щоб до вечері все було готово. Та навіть елементарні макарони з якоюсь м’ясною підливою й то було б добре.
-Ніно, а у нас, що знову немає чого їсти?! – роздратована запитую Марк у дружини.
-Чого ж немає? У холодильнику є ковбаса, сир, можеш зробити нам бутерброди – виходить вихід із ситуації Ніна.
Марк сердиться, хочеться брахнути дверима та піти до своєї мами, щоб нормально поїсти борщу, котлетки, тушкованої картоплі. Якби не пізня година, так і робив би. Може тоді дружині стало б соромно й вона повернулася до плити. Проте Марк знайшов інший вихід із ситуації – доставка.
Замовляє собі вечерю у ресторані, дорогою додому заїжджає за їжею й знає, що не доведеться лягати спати голодним. Спершу думав замовляти на двох, а потім вирішив, що дружину варто провчити, щоб не була така розумна. Ніна, коли побачила лише одну порцію, запитала, а для неї, що. Марк без докорів сумління заявив, що якщо голодна, то нехай зробить собі бутерброд. Він ділитися не збирається.
Так подружжя знову посварилося. Не розмовляють уже два тижні. Марк продовжує купувати вечерю, в той час, як Ніна відмовляється підходити до плити. Наскільки їх обох вистачить залишається тільки чекати.