Розлучення було важким і довгим. Юля й Сашко прожили у шлюбі майже п’ять років. До цього зустрічалися два роки.
Весілля було скромне – тільки близькі друзі й батьки. Батькам вибір сина не подобався, але вони мовчали.
Дівчина була ніби й нормальна, але її мати їм одразу здалася зарозумілою. І запити у неї були великі.
Мати Юлії сприйняла їхній шлюб погано. Її дочці потрібна була окрема квартира, а оселилися вони в орендованій.
Мати постійно казала дочці: поганий зять, квартири немає, зарплата маленька, погано одягається.
Юлю спочатку все влаштовувало, можливо і далі все було б добре, але постійні докори й розмови матері зробили свою справу.
Юля, приходячи від матері, стала сама бурчати на чоловіка.
Вона і слів не підбирала. Сварки виникали на порожньому місці прямо з самого ранку.
Сашко почав гульбанити. Це ще додало сварок. Тепер уже й він не соромився у своїх висловлюваннях.
Ображена Юля йшла до матері, але там довго вона бути теж не могла. Два-три дні, і вона поверталася. Все починалося знову.
З її поверненням починалися нові сварки. Юля п’ять разів збиралася подавати на розлучення.
Сашко гульбанив уже часто, і зрештою втратив роботу. Платити за квартиру стало нічим. І в цей момент Юля просто втекла зі своїми речами на іншу квартиру.
Сашко вже сам подав на розлучення.
Теща ж раділа – у неї все вийшло.
Сашко повертався до нормального життя довго. За весь час у нього назбиралося боргів, довелося шукати нову роботу, нове орендоване житло.
Гульбанити вже не було коли, та й не було причини – сварливої жінки поряд.
Життя почало налагоджуватися. Через пів року у Сашка з’явилася подруга Олена.
Ще через рік вони одружилися.
В Олени ще був молодший брат. Різниця у віці між ними була вісімнадцять років. Можна було подумати, що хлопчик її син.
Він часто залишався в них і вони іноді всі разом гуляли на вихідних. На той момент йому було 10 років, Олені 28, а Сашку 30. Чим не батьки?
…А одного разу вони зустріли в парку Юлю і її матір.
Вони гуляли з хлопчиком, на вигляд якому було півтора роки. Дитиною Сашка він не міг бути. Розлучилися вони три роки тому.
Колишня теща довго дивилася на Сашка. Але він не звертав на них уваги, а тільки щось розповідав Олені. Дівчина ж весело сміялася.
Юля також звернула увагу на колишнього чоловіка. Вона думала, що він остаточно пустився берега.
А тут гарно одягнений чоловік, чистий, красивий, і… З якимось хлопчиком і дівчиною.
Швидше за все, він дружину взяв з дитиною.
А Юля одна виховувала дитину. Її хлопець втік, щойно дізнався про її вагітність.
У головах Юлі та її матері промайнула одна й та сама думка. От якби Сашко був… От якби тоді трохи зачекали… От якби…
Юля відкинула ці думки, а колишня теща ніяк не могла. Її дочка з дитиною одна, а колишній чоловік виховує чужу дитину!
Міг і з її донькою знову зійтися. Яка різниця, чия дитина?
Мар’яна Олегівна дуже зраділа, коли помітила, що дівчина з хлопчиком відійшли від колишнього зятя і пішли на каруселі.
Мар’яна Олегівна взяла онука й сіла поряд із Олександром на лавку.
– Сашко, чи це ти чи що?! – запитала вона. – Добре виглядаєш.
– І вам, здрастуйте, Мар’яно Олегівно, – сказав Сашко. – Вас можна мабуть, як я бачу, привітати. Ви тепер бабуся…
– Так, дякую, – відповіла колишня теща. – Тільки Юлечка моя одна без чоловіка сина виховує. А в тебе теж я дивлюся є дитина. Великий хлопчик, напевно, непросто тобі з ним. А у Юлечки ще маленький синочок. Знайти з ним спільну мову легше.
Сашко не одразу зрозумів, на що йому натякає колишня теща.
Він глянув на жінку і раптом посміхнувся від несподіваної думки.
Вона вирішила, що брат дружини це її син!
– У нас все добре, – сказав Сашко. – Мені ваше життя нецікаве. Все в минулому.
– Мамо, ходімо, нам пора вже спати! Привіт, Сашко, – Підійшла Юля.
– Привіт.
– А я тут тебе сватаю знову, – сказала Марʼяна Олегівна.
– Мамо, перестань! – сказала Юля. – Вставай і ходімо.
– Мар’яно Олегівно, до побачення!
– Ні, почекай! Ми не договорили…
– Договорили.
– Ні!
– Ну якщо ні, то нехай Юля знає, що це ви доклали всіх зусиль, щоб нас розлучити, – сказав Сашко. – Хто говорив дочці різні вигадки про мене? Хто наливав мені біленької і ще давав із собою? Ви ж хотіли нас посварити. Ви зробили це!
Доньці життя псували і мені. А я ж тоді не розумів, молодий був. А тепер маєте те, що маєте. У мене все добре, кохана дружина, чудова теща. Вибачте, мені пора, мої йдуть. Прощавайте…
Юля стояла, відкривши рота і дивилася на матір. Тепер вона все зрозуміла…
Тільки Сашко вже був зовсім недоступний для неї.
– Мамо, це правда?! Ти все робила спеціально?!
– Кому ти віриш! Я ж твоя мати!
Юля мовчки взяла дитину і пішла, не чекаючи матір. По її щоках текли сльози…
…– Хто це був? – запитала Олена в Сашка.
– Колишня теща з онуком. Я тобі якось розповідав. Все в минулому. Їх для мене більше не існує…