– Може сходимо ввечері в парк, погуляємо? – несміливо промовив Максим, дивлячись на дівчину своєї мрії.
Ну так, вона старша за нього на пару років, і можливо бачить у ньому лише молодшого брата своєї подруги, але… Спробувати можна!
– Та що ми там робитимемо? – пирхнула Аліса. – Ти б мене ще в кіно покликав. Слухай, адже ти вже дорослий хлопець, а поводиться як підліток нерозумний.
– Там сьогодні вистава, всі її хвалять. Тобі сподобається, обіцяю, – хлопець дуже хвилювався. Ну, погоджуйся! Я доведу, що дорослий не тільки на словах!
– Вибач, мені таке нецікаво. Я в клуб іду. Між іншим, – вона задоволено посміхнулася. – Зі своїм хлопцем. Він син власника відомої ювелірної мережі, тож ми весело проведемо час. А ти знайди собі когось свого рівня.
Дівчина пішла, пославши на прощання повітряний поцілунок.
Ну чому Аліса не сприймає його всерйоз? Він симпатичний. Займається спортом. Сам вступив на бюджет до одного з найпрестижніших вузів і в його заліковці немає навіть четвірок, не кажучи про нижчі оцінки! І професія обрана дуже вдало – юриспруденція, сім’я має зв’язки, так що без роботи не залишиться.
Прикро… Залишається лише сподіватися, що в майбутньому випаде шанс закохати в себе Алісу…
…Максим прокинувся через пів години до дзвінка будильника.
Це було на нього не схоже, але, можливо, було на краще. Сон аж надто неприємний йому снився. Про минуле, яке страшенно незручно згадувати.
Тоді він був наївним хлопчиськом, який щиро вірив, що закоханий. Втім, ця дитяча закоханість тривала далеко не один день. П’ять років він переживав, бачачи повну байдужість з боку коханої!
Він ходив за Алісою хвостиком, на останні гроші купував подарунки, від яких дівчина ніколи не відмовлялася, дарував квіти… Рвався проводити додому, благав про просту прогулянку… Напевно, їй було смішно за ним спостерігати.
Це зараз Максим розуміє, що його просто використали. Аліса тішила своє самолюбство, спостерігаючи як він бігає перед нею на задніх лапках… Ще й перед подружками хвалився, мовляв, дивіться, який у мене кавалер! Зробить усе, про що я не попросила б!
Ліза теж гарна, ще сестра називається! Замість того щоб пояснити йому все, вона дарувала хибну надію. Вже набагато пізніше вона зізналася, що робила це навмисне, можна сказати, підливала масла, щоб почуття не згасли. А потім разом із подружками сміялася над братиком.
Добре, що він все ж таки це переріс. Максим забув про Алісу, всі його почуття зникли, коли він побачив її в шикарній білій сукні на порозі ЗАГСу. Наречений мав забезпечених батьків, п’ятикімнатну квартиру в центрі міста та дорогу машину, подаровану добрим дядьком–суддею.
Світ тоді розбився на дрібні шматочки… Рятувала переддипломна практика та вимогливий шеф, який не робив йому поблажок. Зате відразу після випуску у Максима була чудова, високооплачувана робота із шикарним кар’єрним зростанням.
Шансом хлопець скористався на всі 100%, і тепер він дуже завидний наречений.
І наречена у нього, до речі, також є. Мила, чудова дівчина з прекрасним ім’ям Ангеліна. Вона справді була схожа на янгола, який спустився з небес на грішну землю, щоб зцілити його. Можливо це звучить пишномовно, але так воно і є.
– З добрим ранком, любий, – ласкаво обійняла Максима дівчина. – Ти сьогодні прокинувся рано, навіть дивно. Я не встигла доробити сніданок.
– Я тобі допоможу, – усміхнувся Макс, відповідаючи на обійми. – Ти знаєш, я віртуозно вмію нарізати овочі. Ще я добре ставлю чайник, у цьому я справжній майстер.
Вже після сніданку, прибираючи посуд зі столу Ангеліна, раптово згадала, що їх запросили в гості.
– Ти ж пам’ятаєш, що твоя сестра сьогодні ввечері на нас чекає?
– Ні, не пам’ятаю, – скривився Максим.
Сестру він м’яко кажучи недолюблював.
– Твоя мама дуже просила, щоби ти прийшов. Уявляєш, вона мені сама зателефонувала. Сама! Адже ж на дух мене не переносить.
– І що мені робити? Слухати похвали у бік Лізи? Чи вислуховувати, як їй не щастить в особистому житті? –
Максим не хотів сваритися з дівчиною, але йти до сестри він теж не хотів.
– Вона така гарна дівчинка, а чоловік її не цінує. Бідолашна обрала не того, а на її руку і серце стільки хороших хлопчиків претендувало, – чоловік спародіював матір.
Вийшло дуже схоже, Ангеліна навіть посміхнулася.
– Їм щось від мене треба, це точно…
…– Максимчику, – награно зраділа Любов Георгіївна. – І Ангеліна звісно, – усмішка стала натягнутою, але перед гостями жінка намагалася себе стримувати. – Я така рада, що ви прийшли, незважаючи на вашу зайнятість.
– Як же ж я до рідної сестри на день народження не зазирну! – посміхнувся чоловік, усім своїм виглядом показуючи, що на дешеву виставу він не купився. – Ми, правда, ненадовго, завтра вставати рано, у відрядження їду.
– Ну, проходьте, чого на порозі стояти. Ангеліно, ти не допоможеш мені на кухні? Я чула про твої кулінарні таланти.
Любов Георгіївна потягла дівчину на кухню. До Максима ж причепилася сестра.
– Ходімо, мені треба поговорити з тобою, – Ліза тягла брата у бік своєї кімнати. – Це багато часу не займе.
– І що тобі від мене треба? Агов!
Максима жінка завела у свою спальню і зачинила за ним двері.
Чоловік, який нічого не розумів, озирнувся і аж присів від несподіванки. В кімнаті він був не один! Аліса! Постаріла, нафарбована і надто зухвало одягнена.
Єдине почуття, яке вона викликала… Гидливість, чи що.
На її тлі, Максим вкотре переконався, що його наречена – найдивовижніша дівчина у світі.
– Давно не бачилися. Навіщо такі ігри? Ми спокійно могли поговорити у вітальні, – чоловік спиною притулився до дверей, не збираючись робити й кроку назустріч.
– Не могли, там дуже багато сторонніх вух, – Аліса посміхнулася, приймаючи, на її погляд, спокусливу позу.
– У мене немає секретів від моєї нареченої.
– Невже вона знає, що ти так довго був у мене закоханий? Шалено закоханий. Думаю, ні, – Аліса так само була впевнена у своїй чарівності. – Я тут подумала і вирішила, що подібна завзятість має бути винагороджена. Ти знаєш, я нещодавно розлучилася, тож тепер я абсолютно вільна і можу сказати: «Ти дочекався». Я готова стати твоєю!
Максим глянув на неї і раптом… Розсміявся!
– Ти серйозно? – чоловік витер сльози, що зʼявились від сміху. – Подивися на себе! Кому ти потрібна? Очевидно не мені! Кохання всього мого життя – Ангеліна. Чудова дівчина, яку я обожнюю. А ти… Пройдений етап. Невдалий життєвий досвід, який показав мені, як не треба робити. Шукай іншого. А сестричці передай, що я бачити її не хочу.
Максим із силою відчинив двері.
Він був спокійний. Аліса ні крапельки не торкнулася його серця. Так, це був би хороший план, років так десять тому. Але не зараз…
Максим заглянув на кухню, взяв наречену за руку і, нікому нічого не пояснюючи, подався до виходу.
Його щастя іде поряд із ним і незрозуміло кліпає очима. А більше йому в цьому житті нічого й не потрібно…