Вадим прийшов додому і не міг повірити своїм очам – речей Дарини не було, жодної!
Він не міг зрозуміти, як це його завжди розуміюча і терпляча Дарина пішла від нього.
А головне – за що? Він же не зраджував їй, а просто черговий раз заночував у друга,
бо не хотілося їхати пізно додому, а вони добре сиділи. Що тут такого?
Та цього разу Дарина не витримала і пішла, навіть прощальної записки не залишила.
“А ще казала, що сильно мене любить… Жінки…”, – розчаровано подумав Вадим, ще
не розуміючи, які зміни на нього чекають в житті, бо одне – ночувати у друга, коли
вдома тебе чекає кохана людина, і зовсім інше – коли ти не маєш до кого
повертатися
Вадим з Дариною були знайомі вже 5 років, і навіть разом жили. Але пропозицію
коханій він не поспішав робити, бо вважав, що штамп в паспорті не головне.
А вона так не вважала, вона хотіла сім’ю, хотіла стати його дружиною перед Богом і
людьми, хотіла народити від нього дітей. Дарина озвучувала коханому свої мрії, але
той ніяк на них не реагував, а вона так боялася його втратити, що не могла
наполягати на своєму
“Я дуже сильно тебе люблю… Ти – найкраще, що у мене є”, – не раз вона казала
Вадиму. І йому це подобалося. А кому не сподобається те, що тебе люблять – щиро,
просто за те, що ти є?
Вадим теж любив Дарину, але по-своєму. Вона була красивою, доброю господинею, а
ще – доволі скромною, і нічого від нього ніколи не вимагала, навіть сама на себе
заробляла
.
Найбільше за все Вадим любив своїх друзів, яких у нього було багато, і далеко не всі
були з ним щирими, просто зверталися за допомогою, а Вадим не вмів чи не хотів
відмовляти. Йому подобалося, як він сам казав, допомагати людям. І він сам не
зауважував, як постійно ставив їх на перше місце, а свою Дарину – на останнє.
В той вечір Дарина приготувала вечерю і чекала на Вадима, але його все не було.
Потім вона йому написала повідомлення, що чекає. Він прочитав його через якийсь
час і чемно відписав, що напевно заночує у друга, бо той накрив стіл і вони душевно
сидять.
Додому ночувати Вадим так і не приїхав, і це був далеко не перший раз. Дарина
навіть не плакала, бо за 5 років в такі моменти, коли ночувала сама, вже все
виплакала. Вона, нарешті, зрозуміла, що не потрібна Вадиму, і що для нього друзі
завжди будуть на першому місці, а вона так, десь збоку для галочки.
– На що ти образилася? Я ж попередив тебе, що не буду ночувати вдома? – Вадим
віднайшов Дарину і таки захотів поговорити.
– Я не образилася, я поважаю твій вибір і визнаю, що ніколи для тебе не стану
першою, друзі твої важливіші, на жаль. От тільки шкода, що ти цього не бачиш сам,
що вони використовують тебе і маніпулюють тобою…
Вадим аж образився:
– Поясни, що ти маєш на увазі? У мене справжні друзі!
– Ага… Особливо Ігор, в якого ти часто ночуєш. Та він тобі як собачці дав три
команди – “до мене”, “сидіти” і “лежати”, і ти чемно все виконав – поїхав до нього,
посидів з ним і заночував там, де він тобі постелив? Тобі 40 років, йому майже 50. Що
ви святкували? Навіть причини не було. Йому просто скучно, от він тебе до себе і
тягає, бо має гроші.
А ти подумав, що про тебе думає дружина Ігоря, коли ти в них залишаєшся? Це ж не
дуже нормально. Якби ви були підлітками – інша справа. Чи якби це один раз в
гості… А це до неї додому приходить дорослий чоловік і ночує частенько, наче свого
дому у нього нема…
Слова Дарини Вадима дуже образили. Він сказав, що якщо вона вирішила йти, то
нехай, тримати він її не буде і вона ще про це пошкодує.
Залишився Вадим сам, як і хотів. Ніхто йому щодня не повторює “я так сильно тебе
люблю” і не готує смачних сніданків. Але то не біда, у нього є друзі. Ігор знову кличе
до себе на нічні посиденьки, бо йому сумно, то Вадим поїде друга розважати.
А зранку, коли він вкотре прокинувся у Ігоря, він і справді побачив, що його дружина
дивиться на нього якось не так, засуджуюче чи що. Задумався Вадим, а може права
була його Дарина? І дружині Ігоря не подобається, що він у них так часто ночує?
Але він відразу відкинув ці думки. Сніданок був не такий смачний, як готувала йому
Дарина, але він і на це не звернув увагу. А коли вже їхав додому, побачив випадково
Дарину, і вона була не одна. Той чоловік, який був поруч з нею, так міцно тримав її за руку, наче всьому світу говорив – вона моя!
В цій історії кожен отримав те, до чого прагнув. Бо як відомо – росте там, де
підливають і дбають, а те, про що забули – в’яне і зникає.
Чи щасливий Вадим? Важко сказати… Він отримав те, в що вкладав свої сили і час…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.