Мені було 45 років, коли поїхала на заробітки в Португалію. Подалася туди, аби заробити гроші на власне житло. Адже до того жила з колишнім чоловіком Василем. Чесно, ще до весілля розуміла, що то не той чоловік, з яким потрібно будувати родину. Адже по селі ходили чутки, який Васька гуляка, любить чарку-другу перехилити.
Але я була молода і закохана, думала, що зможу його перевиховати. Тим паче, ми вже чекали на поповнення у родині. Батьки Василя були при грошах, тому купили нам на весілля двокімнатну квартиру у місті. І ще допомогли зробити ремонт і купили всі необхідні речі для діток.
Однак, Василь не хотів мінятися від слова взагалі. Приходив додому після роботи, брав пиво та вмикав телевізор. Ні сміття винести, ні з донечкою погуляти чи допомогти хоча б посуд помити.
Я хотіла розлучитися, але не наважувалася через дитину. А потім завагітніла другою донечкою. Так терпіла майже 25 років. Тільки коли доньки вийшла заміж та переїхали геть, я наважилася написати заяву на розлучення. Прекрасно розуміла, що квартиру чоловік мені не віддасть. Тим паче, що житло оформлене на свекруху.
І я вирішила якраз поїхати в Португалію. Так почну все з чистого листка, заодно зароблю гроші на власну квартиру. У Лісабоні жила моя подруга, вона допомогла знайти роботу в готелі. Пощастило, що там я познайомилася з багатьма українками-заробітчанками. Дирекція готелю виділила нам невеличкі кімнатки, вартість вже вираховувалася з зарплати.
Ну і тут я вже живу майже 4 роки. Звісно, як всі матері-заробітчанки, я висилала дітям гостинці, подарунки, приїздила у гості. Коли почалася війна, то допомогла донечкам тут знайти прихисток та роботу. Однак, ще влітку 2022 року Діана та Олена повернулися до України.
Звісно, я працювала у поті чола. І місяць тому отримала зарплату, порахувала гроші – вистачає на якусь двушку в новобудові та на скромний ремонтик. Приїхала в Україну, попросила донечок мене зустріти. Але вже на вокзалі Діана з Оленою влаштували допит “а скільки ти привезла”, “а то в євро чи в доларах”, “ти вже дивилася на квартири”.
Як виявилося потім, дівчата переживали за мої гроші не просто так. Василь після розлучення почав сильно пиячити, ні дня не просихав. І допився до того, що лікарі поставили йому цироз печінки. Дівчатка лікували батька, возили на обстеження, але Василь все одно тягнувся до горілки.
І зараз йому потрібна дуже дорога операція в столиці. Звісно, доньки та Василь таких грошей не мають. Тому вирішили, що я повинна оплатити йому лікування.
– Дівчата, ну ви геть подуріли? Які гроші? Я сама все заробляла закордоном, аби тому алкоголіку операцію зробити.
– Але ж він наш тато! Тобі шкода чи що?
– Так, уявляєш, дуже шкода. Я понад 20 років його терпіла, сама вас виховувала. А ви зараз батька захищаєте? Можете мене хоча б пожаліти, я не якась ломова конячка, аби на заробітках працювати?!
Діана та Олена на мене образилися, і я зараз живу в тітки на квартирі. Не розумію, чому вони почали так захищати свого батька? Хіба вони не бачили, що Василь пиячив, ніколи їм уваги не приділяв.
Чому їм шкода не мене, а батька-пияка?