– Радій, що я тебе зараз лишаю, коли тобі 35. Гірше було б, якби я в роки тебе завів, – спокійно сказав чоловік і став збирати речі.
Я повірити не могла, що це не жарт і не сон, адже останнім часом я нічого такого за ним не помічала. З Мирославом ми прожили 13 років, за цей час ми пережили багато труднощів разом, і мені здавалося, що це лише більше скріпить нашу родину.
Моя мама ще 20 років тому поїхала в Італію на заробітки. Коли я закінчила школу, я поїхала до неї також. За 5 років я заробила собі на квартиру і повернулася в Україну, щоб придбати житло.
Я думала назад повертатися, але мої плани змінилися, бо я зустріла Мирослава. Я купила квартиру і найняла бригаду робітників, щоб зробити ремонт. Там був Мирослав головним. Ми з ним спочатку по роботі спілкувалися, а потім між нами і симпатія виникла. Мені подобалося, що Мирослав надійний, працьовитий, все знає, все вміє – на такого можна покластися.
Мирослав довго не тягнув, відразу зробив мені пропозицію, а я була закохана і погодилася. Ми розписалися і стали жити в моїй новенькій квартирі.
Спочатку у нас все добре було, а потім чоловік змінився, ходив сумний. Коли я його запитала, що сталося, він відповів, що йому незручно від того, що він живе в моїй квартирі, і став наполягати на тому, щоб я на нього відписала половину.
Моя мама була категорично проти цього, просила мене, щоб я не робила такої помилки, але я була настільки закохана, і настільки довіряла Мирославу, що погодилася на його умови.
Здавалося б, ось тепер має прийти щастя, але на нас чекало ще одне випробування – у нас не було дітей. Куди ми тільки не їздили, до яких лікарів не зверталися, але нічого не допомагало. Тоді моя мама вислала нам кілька тисяч доларів, я звернулася до спеціалістів, і таки стала мамою.
Чоловік теж дуже радів, адже я народила йому спадкоємця, ще й назвала в честь нього Мирославом. Сім років ми жили щасливо, і я навіть уявити собі не могла, що у мого чоловіка є інша жінка.
З’ясувалося, що новою обраницею Мирослава стала молодша за нього на 10 років жінка, яка чекає від нього двійню. Певний час вони приховували свої стосунки, але зараз, коли та жінка чекає діток, чоловік вирішив, що вони мають народитися в повній сім’ї.
– А як же наш син? Як же я? – питаю я в сльозах чоловіка.
– Сина я не залишу, буду допомагати. А ти радій, що все сталося в 35, а не в 50. Ти ще знайдеш своє щастя, – спокійно відповів Мирослав. – І до речі, подумай, як квартиру будемо ділити. Я не відмовлюсь від варіанту, якщо твоя мама виплатить грошима мені свою частку.
Від почутого я аж присіла. Своїх грошей у мене немає, а моя мама навіть слухати нічого не захоче, адже вона мене попереджала, а я її не послухала, і тепер мені доведеться ділити квартиру, на яку я повністю сама заробила. Мирослав прийшов до мене на все готове, навіть телевізор в дім не купив. Так, він робив ремонт, але ж я йому за це платила.
От що мені тепер робити? Моє щастя розбилося в один момент, чоловік так легко проміняв мене на іншу, ще й хоче забрати моє майно.
Мама радить мені з сином їхати до неї, а квартиру зачинити, можливо час все розставить на свої місця.
Фото ілюстративне.