21 січня 1990 року ні фейсбуку, ні інстаграму, ні вайбера, де можна створити групу і якось організуватися. звичайні «домашні» телефони. і сарафанне радіо. і живий ланцюг з Києва до Львова.
зараз би навряд чи це організували, бо купа партій, «я з ним на одному кілометрі стояти не буду», хтось би запостив в «людоньки, порадьте» в чому йти, як вдягатися, чи брати з собою дітей якщо в дитини температура і зелені шмарклі — і пішло-поїхало.тому поважаймо цих наших старших. вони йшли в той ланцюг не заради лайків, смайликів і репостів. вони йшли, бо певно шось всередині казало йти 😉 Taras Stadnytskyy
