2 різні світи…
Хтось сидить в окопі і їсть сухий пайок, або не їсть по декілька днів…., а хтось переживає, що пиво «Соrona” по 49 гривень.
Хтось лежить поранений в лікарні без ноги і мириться з тим, як далі жити…а хтось злий на те, що його не випускають з країни, адже так хочеться відпочити на all-inclusion, бо так «устал от вайни».
Хтось збирає гроші на військову форму, аптечку, взуття для хлопця, що йде в армію, всім селом…а хтось незадоволений, що не працює McDonald’s, адже так хочеться чізбургера.
Хтось мріє поспати без звуків обстрілів і не в окопі, щоб вже життя не боятися грому та блискавки…а хтось обурений, що комендантська година з 23:00.
Хтось помре на полі бою і його тіло витягнуть лише через декілька днів, поховають і забудуть…а хтось скаже: «Я ево туди не пасилал…»
Хтось отримує гроші, боронячи свою країну, і всі відсилає батькам, дружині, дітям, кожен день ризикуючи своїм життям…а хтось: «Канєчна, ім па сто тисяч платят!»
Хтось хоче пити…а хтось: «А чому кола не холодна?»…
2 різні світи…різні. Але війна одна, одна для цих різних світів. І виграти її можна лише тоді, коли не буде цієї прірви. Перемогти можна лише разом!
P.S. Фото з тих часів, коли в Києві пам‘ятали про те, що йде війна.
