Антон міцно стиснув руку Поліни так, що побіліли кісточки її пальців. Її поголена після останнього втручання голова вже обростала русявим волоссям, яке раніше так подобалося йому. Але зараз.Нині Антон хотів одного – щоб Поліни не стало. Тоді все, що належало їй, перейшло б йому по праву. За чотири минулі місяці він уже звик до цієї думки й не допускав іншого результату. Антон уже жив так, наче Поліни більше немає.– Хочеш я допоможу тобі піти? Це не боляче, – усміхався він їй, дивлячись на обличчя. Її повіки злегка здригнулися. – Ти втомилася, я теж. Я тобі допоможу, мені розповіли як.

– Що ж ти досі живеш, та мене мучиш?! – Антон смикнув гнучку трубку крапельниці. Молоденька медсестра увійшла до палати, і Антон швидко підвівся зі стільця, залишивши зухвалу витівку, наче …

Поділись з друзями...
Антон міцно стиснув руку Поліни так, що побіліли кісточки її пальців. Її поголена після останнього втручання голова вже обростала русявим волоссям, яке раніше так подобалося йому. Але зараз.Нині Антон хотів одного – щоб Поліни не стало. Тоді все, що належало їй, перейшло б йому по праву. За чотири минулі місяці він уже звик до цієї думки й не допускав іншого результату. Антон уже жив так, наче Поліни більше немає.– Хочеш я допоможу тобі піти? Це не боляче, – усміхався він їй, дивлячись на обличчя. Її повіки злегка здригнулися. – Ти втомилася, я теж. Я тобі допоможу, мені розповіли як. Read More

Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх 15 років. – Зачекай, Марино. Не все так просто. Куди зараз тітка Тамара піде? – каже Юрій, син мого чоловіка, якого я завжди вважала більш людяним і порядним, ніж його сестру, за 15 років спільного життя з чоловіком я таки щось встигла побачити. Нещодавно не стало мого чоловіка. Приїхали його діти від першого шлюбу, і відразу взялися розпоряджатися спадщиною. В принципі, спадок не малий: будинок, город, гараж, машина. Я не особливо не претендувала ні на що, але якщо чесно, то і не думала, що мене так швидко почнуть з хати виганяти

– Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх …

Поділись з друзями...
Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх 15 років. – Зачекай, Марино. Не все так просто. Куди зараз тітка Тамара піде? – каже Юрій, син мого чоловіка, якого я завжди вважала більш людяним і порядним, ніж його сестру, за 15 років спільного життя з чоловіком я таки щось встигла побачити. Нещодавно не стало мого чоловіка. Приїхали його діти від першого шлюбу, і відразу взялися розпоряджатися спадщиною. В принципі, спадок не малий: будинок, город, гараж, машина. Я не особливо не претендувала ні на що, але якщо чесно, то і не думала, що мене так швидко почнуть з хати виганяти Read More

Віра пішла в магазин за продуктами. Жінка швидко вибрала необхідні товари і вирушила на касу. Віра дістала карту, щоб розрахуватися, але платіж було відхилено через недостатню суму на рахунку. Вона відкрила гаманець, але там грошей також не було. – Та що ж це таке? – здивувалася Віра. – Вчора ж ще були гроші в гаманці! Довелося повертатись додому без продуктів. Віра вже була вдома, коли їй надійшло якесь повідомлення. Писав її чоловік Андрій. Жінка швидко прочитала смс і аж ахнула від прочитаного

Віра та Андрій одружилися шість років тому, а за два роки стали батьками. Коли їхній дочці – Олі – виповнилося три роки, Віра хотіла вийти на роботу, але чоловік почав …

Поділись з друзями...
Віра пішла в магазин за продуктами. Жінка швидко вибрала необхідні товари і вирушила на касу. Віра дістала карту, щоб розрахуватися, але платіж було відхилено через недостатню суму на рахунку. Вона відкрила гаманець, але там грошей також не було. – Та що ж це таке? – здивувалася Віра. – Вчора ж ще були гроші в гаманці! Довелося повертатись додому без продуктів. Віра вже була вдома, коли їй надійшло якесь повідомлення. Писав її чоловік Андрій. Жінка швидко прочитала смс і аж ахнула від прочитаного Read More

Софія поверталася додому, жінка зайшла на подвір’я, як раптом побачила жіночі сліди на свіжому снігу. – Напевно, свекруха приїхала, – подумала Софія. – Привіт, – сказала вона чоловікові та свекрусі, увійшовши на кухню. Софія розігріла вечерю, всі разом повечеряли. Після вечері вимила посуд, увійшла до кімнати та відчула напруженість. Свекруха суворо дивилася на неї, чоловік теж. Першим почав чоловік. – Може пора все розповісти? Я тобі вірив! – вигукнув чоловік. Софія не розуміла, що відбувається

Софія давно звикла керувати серйозним підприємством. Вже протягом п’ятнадцяти років живе за принципом “треба”, “повинна”, “терміново”. Їй сорок вісім, одружена, чоловік Андрій теж працює на підприємстві. Донька одружена живе своєю …

Поділись з друзями...
Софія поверталася додому, жінка зайшла на подвір’я, як раптом побачила жіночі сліди на свіжому снігу. – Напевно, свекруха приїхала, – подумала Софія. – Привіт, – сказала вона чоловікові та свекрусі, увійшовши на кухню. Софія розігріла вечерю, всі разом повечеряли. Після вечері вимила посуд, увійшла до кімнати та відчула напруженість. Свекруха суворо дивилася на неї, чоловік теж. Першим почав чоловік. – Може пора все розповісти? Я тобі вірив! – вигукнув чоловік. Софія не розуміла, що відбувається Read More

Зіна зайшла на кухню, де вечеряв її чоловік. – Сергію, а довго ще твоя мама у нас збирається жити, – тихенько, щоб не почула свекруха, запитала Зіна. – Ну, ще тижнів два, – відповів чоловік. – У неї ж ремонт роблять. – А може ми орендуємо квартиру твоїй мамі? – запропонувала дружина. – Ні. Мама на таке не погодиться, – одразу відкинув ідею чоловік. – Ну що ж…., – якось підозріло додала Зіна. – Тоді ти маєш сам все побачити. Зіна дістала з кишені свій телефон, ввімкнула якесь відео, і повернула екран телефону до чоловіка. Сергій переглянув відео і ахнув від побаченого

– Ти помиляєшся, Зіна, моя мама – самотня нездужа жінка! – обурювався Сергій. – Та вона й лампочку сама не вкрутить, не те щоб бігати цілий день десь, та ще …

Поділись з друзями...
Зіна зайшла на кухню, де вечеряв її чоловік. – Сергію, а довго ще твоя мама у нас збирається жити, – тихенько, щоб не почула свекруха, запитала Зіна. – Ну, ще тижнів два, – відповів чоловік. – У неї ж ремонт роблять. – А може ми орендуємо квартиру твоїй мамі? – запропонувала дружина. – Ні. Мама на таке не погодиться, – одразу відкинув ідею чоловік. – Ну що ж…., – якось підозріло додала Зіна. – Тоді ти маєш сам все побачити. Зіна дістала з кишені свій телефон, ввімкнула якесь відео, і повернула екран телефону до чоловіка. Сергій переглянув відео і ахнув від побаченого Read More

Марія бігала по квартирі і зазирала куди тільки могла. Вона вже й під ліжком подивилася і навіть на балконі глянула, але її телефона ніде не було. – Ти не бачив мій телефон?! – запитала вона у чоловіка. – Ні, – розсіяно озвався Віктор. Він побіг у спальню і приніс свій телефон. – Набери себе й послухай, де дзвенітиме! – сказав чоловік. Марія полізла в телефон Віктора шукати свій номер. «Кохана», – прочитала вона, натиснула виклик і прислухалася. Дзвінка не було чути… – Алло, – у слухавці раптом почувся чужий жіночий голос. Марія так і застигла від несподіваної здогадки

Марія бігала по квартирі і зазирала куди тільки могла. Вона вже й під ліжком подивилася і навіть на балконі глянула, але її телефона ніде не було. – Ти не бачив …

Поділись з друзями...
Марія бігала по квартирі і зазирала куди тільки могла. Вона вже й під ліжком подивилася і навіть на балконі глянула, але її телефона ніде не було. – Ти не бачив мій телефон?! – запитала вона у чоловіка. – Ні, – розсіяно озвався Віктор. Він побіг у спальню і приніс свій телефон. – Набери себе й послухай, де дзвенітиме! – сказав чоловік. Марія полізла в телефон Віктора шукати свій номер. «Кохана», – прочитала вона, натиснула виклик і прислухалася. Дзвінка не було чути… – Алло, – у слухавці раптом почувся чужий жіночий голос. Марія так і застигла від несподіваної здогадки Read More

Дмитро “підбивав клинці” до сусідки Марини Степанівни не перший рік. Вона була молода ще вдова, п’ятдесят років, а він – розлучений і до пенсії ще далеко. Але на всі компліменти та загравання Дмитра сусідка тільки чемно посміхалася. – Нічого, – думав Дмитро. – Вода камінь точить, а ласкаве слово – жіночу неприступність… – Марино Степанівно, ви сьогодні дуже гарні! – як завжди привітав він її, стоячи біля під’їзду. – І як можна бути завжди такою гарною? Жінка миттю подивилася на нього, і Дмитро раптом побачив… Що очі в неї чомусь мокрі. Чоловік застиг, не розуміючи, що відбувається

Дмитро “підбивав клинці” до сусідки Марини Степанівни не перший рік. І справді, чого їх до неї не підбивати, якщо вона молода ще вдова п’ятдесят років, і йому, розлученому, до пенсії …

Поділись з друзями...
Дмитро “підбивав клинці” до сусідки Марини Степанівни не перший рік. Вона була молода ще вдова, п’ятдесят років, а він – розлучений і до пенсії ще далеко. Але на всі компліменти та загравання Дмитра сусідка тільки чемно посміхалася. – Нічого, – думав Дмитро. – Вода камінь точить, а ласкаве слово – жіночу неприступність… – Марино Степанівно, ви сьогодні дуже гарні! – як завжди привітав він її, стоячи біля під’їзду. – І як можна бути завжди такою гарною? Жінка миттю подивилася на нього, і Дмитро раптом побачив… Що очі в неї чомусь мокрі. Чоловік застиг, не розуміючи, що відбувається Read More

Нема гіршого ворога, ніж твоя рідня. Шкода, що дуже пізно це усвідомила

Знаєте, я зрозуміла одну річ. Нема гіршого ворога, ніж твоя рідня.  Раніше я не збиралася претендувати на спадок матері. Адже я єдина донька, а моя мама живе у селі та …

Поділись з друзями...
Нема гіршого ворога, ніж твоя рідня. Шкода, що дуже пізно це усвідомила Read More